Опис трос открывания лючка бака для Mercedes-Benz Sprinter від власника
б/у
Оригінальний
В наявності
Доставка по Україні
- Є ж таки і вбивці, які відчувають муки совісті,- подумав сержант, прямуючи до будинку нещодавно звільненого ув'язненого. Не пройшло і десяти хвилин, як він примчав на виклик лікаря, що відвідував злочинця.
Зайшовши до квартири, сержант зморщився - навпроти нього висів, повішеним на люстрі, нещодавній ув'язнений. Збоку біля нього лежав аркуш, списаний дрібним почерком, та, чомусь диктофон.Сержант обережно узяв двома пальцями папір, та почав читати.
- Я більше не можу так жити! Так, я вбивця, і я заслужив нести цей тягар все життя, але жити - це останнє, що мені зараз хочеться.
Щоб зрозуміти, чому я так зробив, розповім із самого початку.
Ріс я в нещасливій родині, батько часто мене бив до безпам'ятства, і ця жорстокість передалась і мені. Я ніколи не любив людей, і хотів, щоб вони відчули той же біль, який переніс я. Спочатку практикувався на тваринах. Ловив їх, перерізав горло, і просто насолоджувався цим. Але настав час перейти до чогось серйознішого. Люди. Я хотів позбавити життя людину.ішов вночі у ліс, через який проходила стежина до села, і почав вичікувати жертву. Але ж не так просто це зробити. Я бачив молодого хлопця, який самотньо проходив поруч і навіть не здогадувався, що десь поряд є ще хтось. Як з'ясувалось, ходив він тією стежкою кожну ніч, і кожну ніч моя жага до крові ставала все сильнішою. Нарешті я зважився на цю жахливу справу, взяв ножа і попрямував на вже відому стежину.
Хлопець був, як і завжди, у той же час, на тому ж місці. За спиною в нього висіла громіздка гітара. Я сміливо вийшов, і став поперек його шляху. Для хоробрості я добре хильнув перед цим, та й хлопець був худим та невисоким, мабуть в три рази меншим за мене. Не буду вдаватись у подробиці, як він мене благав, щоб я не вбивав його, як на колінах повзав. Одним словом, зробив я свою брудну справу, відволік його у кущі та пішов додому зі спокійною душею. Спати вже не лягав, бо адреналін переповнював мене і мало не вихлюпувався назовні.
Зранку, як ні в чому не бувало, пішов на роботу, і, хоча був втомлений проте щасливий.
Та цієї ж ночі сталось щось жахливе. Спочатку мені здалось, що це сон, проте зовсім скоро я зрозумів, що це не так. Переді мною постав той самий юнак, з яким я нещодавно так нещадно розправився. Він промовив: "Ти будеш покараний за те, що здійснив цей жахливий злочин", і розчинився в повітрі. Та після цього почала лунати мелодія, яка переслідувала мене після цього ціле життя. Я просто корчився від болю, з вух в мене текла кров, і я ледь дожив до ранку. Наступної ночі все повторилось. Я був просто виснажений, в мене був такий стрес, що неможливо передати словами. Я не міг цього терпіти. Вирішив, що треба щось робити. Тільки настав ранок, я пішов до священника, розповів йому про все, що сталось. Але цього було мало. Після цього я пішов до поліції, і розповів про свій злочин. Думав, що після цього все закінчиться.
Та у в'язниці це й далі продовжилось. Кожну ніч я страждав від жахливих звуків і мало не помирав. Я був як Прометей, якому знову і знову клювали печінку. За місяць у в'язниці схуд майже втричі. Не міг нічого їсти, нічого робити. Я ослаб так, що мене вирішили відпустити під домашній арешт. Кожен день до мене мав приходити лікар і оглядати мене. Проте я вже знав, що маю робити. Першу ніч удома я мусив пережити, щоб записати для вас ці жахливі звуки. Так я й зробив. Ви маєте послухати те, що на диктофоні. Я, проте далі жити так не можу. Я каюсь у тому, що зробив. Прощавайте...
І хоч потрібно було почекати експертів, та цікавість сержанта не давала йому спокою, і він натиснув на кнопку програвача...